Залучення капіталу. Європейські цінності

Автор: Наталя Шевченко, Партнер в Оттен Консалтинг

Чи не забагато вимог у європейців до ведення бухгалтерського обліку?

Чому потенційні інвестори не поспішають вкладати кошти в перспективну галузь? Що є пріоритетним у прийнятті рішень щодо надання фінансування? Ці та інші питання виникають у кожного власника або керівника бізнесу, зацікавленого в залученні капіталу, в тому числі й іноземного.

Вимоги потенційних інвесторів і кредиторів повністю зрозумілі та логічні:

• гарантування прав інвесторів і власників;

• чіткі та прозорі правила ведення бізнесу;

• ефективність організації виробничих процесів;

• прозорість використання ресурсів.

Такі вимоги — не примха конкретних інвесторів або фінансових установ, це їх гарантія того, що вкладені кошти будуть повернуті, а відповідний відсоток прибутку — розподілений. Такі гарантії хоче мати будь-який інвестор у будь-якій країні.

Облік як відображення реального стану

Нам відомо з досвіду, що чимало підприємств можуть змінювати правила в процесі діяльності, переписувати бухгалтерські дані минулих років, змінювати інформацію або доносити її в більш привабливому вигляді, ніж вона є насправді. В бухгалтерському та управлінському обліку часто присутні помилки, несвоєчасно або неточно відображаються операції та рух активів, а форма відображення операції на папері має перевагу над реальною картиною (дійсністю і реальними фактами).
Все це шкодить правдивості та прозорості відображення даних, а отже, ці фактори не тільки можуть стати причиною браку фінансування, фінансових проблем компанії або неправильних управлінських рішень, а й причиною невідповідності вимогам потенційних інвесторів. Як повірити українському бізнесу, розуміючи, що контролювати бізнес через цифри (бухгалтерію і фінансові показники) часто неможливо?

Вимоги до фактичного відображення фінансової картини в іноземних інвесторів досить прості та зрозумілі. Для них фінансовий облік — це картина стану підприємства в цифрах. Бухгалтерський облік існує не сам по собі, він повинен відображати будь-які зміни на підприємстві, які можливо прорахувати та оцінити в грошовому еквіваленті. Якщо зі складу відвантажена готова продукція — це вже підстава відобразити цю подію в обліку, а не очікувати отримання видаткової накладної з підписом одержувача.

Якщо оренда земельних паїв оплачена зерном, то заборгованість за них вже відсутня, а кількість зерна на складі зменшилася, і це повинно бути відображено в обліку під час видачі зерна, а не тоді, коли з’являться гроші для оплати податків. Якщо є ризик неповернення суми боргу покупцем при інформації, що існує, про його ліквідацію або банкрутство, то це підстава визнати можливі втрати від списання і сформувати резерв сумнівних боргів і т. д.

Реальне відображення і подальший аналіз фінансового результату та діяльності підприємства є запорукою прийняття правильних стратегічних, тактичних і оперативних рішень керівництвом підприємства, допомагає надати про підприємство всю достовірну інформацію, без викривлень, з метою отримання кредитного та інвестиційного капіталу. Прозорість і точність надають гарантії аналогічного підходу у всіх бізнес-процесах і додають довіри щодо порядності, високого рівня організації та відкритості ведення бізнесу в цілому.

Запорука відображення реального стану

Операційний процес вимагає швидкого реагування на щоденні зміни і прийняття відповідних рішень керівництвом заради забезпечення повноцінної діяльності та досягнення певних цілей компанією.
Саме для задоволення потреб в актуальності інформації й існує оперативний облік, який інформує про те, що трапилося сьогодні, та як це вплине на діяльність завтра. Виходячи з того, що оперативна інформація в першу чергу необхідна управлінцям різних рівнів і є результатом їх діяльності або роботи їх відділів, найоптимальнішим є ведення оперативного обліку безпосередньо відповідальними за певні процеси особами. Комірник вносить дані про рух по складу, начальник виробничого відділу — дані про виготовлені одиниці продукції та таке інше.

Бухгалтерська база даних на підприємстві є основним (а також найдоступнішим) джерелом будь-якої інформації про господарську діяльність. І хоча в більшості випадків така база використовується для ведення лише бухгалтерського та податкового обліку, стандартними системами автоматизованого ведення обліку (наприклад, 1С) передбачена можливість одночасного ведення декількох видів обліку: бухгалтерського, управлінського (оперативного), а при бажанні — й обліку за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ).

Така практика призводить до більш ефективного обміну інформацією між різними підрозділами підприємства (виробництво, бухгалтерія, керівництво господарством тощо) і дозволяє отримувати гнучкі звіти, налаштовані під певні потреби користувачів.

Налагоджена система забезпечує отримання інформації в режимі реального часу і, крім питань оперативного обліку, вирішує проблеми контролю руху матеріальних цінностей, ефективного використання матеріальних і людських ресурсів, ефективного планування тощо.

Детальний план впровадження системи оперативного обліку є досить індивідуальним і повинен бути розроблений лише після аналізу політики та контексту, в якому функціонує підприємство.
Впровадження оперативного обліку не тягне за собою впровадження додаткових документів або звітів, не надає додаткового навантаження на персонал. Навпаки, завдяки автоматизації інформації та уникненню дубльованих процесів (один написав від руки, інший вніс у систему і таке інше) використання людських ресурсів стає ефективнішим.

Зрозумілість звітності та відповідність правилам

Дуже поширеним є підхід до бухгалтерського обліку як до інструменту забезпечення інформацією органів контролю. Бухгалтери навіть готові вказувати в звітах неправдиві дані, тобто ті, які просять в статистиці або в податковій. Такий підхід дуже шкодить як підприємству, так і статистиці по країні, тому що він не відображає реального стану економіки.
Як результат, реальні користувачі — керівництво, кредитори та інвестори — отримують інформацію, яка дуже часто не є коректною або не відповідає дійсності.

Фінансова звітність повинна надавати інформацію зовнішнім і внутрішнім користувачам, якими є інвестори, керівництво, кредитори. Фінансова звітність — не результат діяльності підприємства. Це фіксація стану підприємства та аналітичний документ, який дає можливість:

• зрозуміти основні успіхи, досягнення і проблеми в діяльності підприємства та проаналізувати їх причини;

• спрогнозувати майбутнє, спланувати розвиток, передбачити ризики та уникнути їх;

• надати інформацію інвестору і кредитору про фінансову стабільність підприємства;

• оцінити роботу управлінського персоналу.

Чим відрізняються вимоги до фінансової звітності за міжнародними стандартами? Системно — більшою свободою вибору, відсутністю чітких планів рахунків, більшим ступенем професійних суджень і превалюванням сутності операції над її документальним оформленням. Детально — певними правилами та відмінностями у відображенні окремих операцій, через які і проводять трансформації та коригування в разі, якщо необхідно перевести звітність з українських стандартів у МСФЗ.

Чому саме міжнародні стандарти?

Тому що це та мова бухгалтерії, на якій говорить більшість країн світу, а, з огляду на глобалізацію та еру міжнародного бізнесу, хочеться мати все менше відмінностей та:

• застосовувати уніфіковані підходи та облікові політики;

• бути зрозумілими користувачам з різних країн;

• отримати гарантії дотримання певних стандартів;

• слідувати загальноприйнятій обережності в оцінках;

• знати про відповідність доходів витрат;

• мати можливість вивчити пояснення до фінансової звітності за міжнародними стандартами і про облікову політику.

З кожним роком адаптація до МСФЗ стає все більшою необхідністю. Іноземні інвестори хочуть порівнювати результати діяльності компанії з її конкурентами та галуззю в цілому, бути впевненими в прозорості, правильності та контрольованості інформації, відображеної у фінансовій звітності. Інвестор оцінює, наскільки успішно керівництво здатне керувати його коштами.

Що ж є ключовим для інвестора?

Європейські цінності — це цінності цивілізованого стилю ведення бізнесу. Його базовими принципами є чесність, прозорість та ефективність. Отже, інвестори або кредитори, які готові ризикнути та інвестувати кошти в агробізнес, бажають оцінити:

• динаміку розвитку підприємства (найчастіше, за останні три роки);

• фінансову стабільність і платіжну спроможність підприємства;

• наявність активів, оцінку їх ринкової вартості та потенційні ризики (наприклад, термін дії договорів на оренду землі);

• приховані ризики і достовірність їх виникнення.

Інвестору або кредитору необхідно з упевненістю дати відповідь на єдине питання: чи зможе підприємство надати запланований рівень рентабельності?

Якщо мова йде про позику, то питання звучить так: чи зможе боржник вчасно і в повному обсязі виплатити основну суму заборгованості та відсотки за користування кредитом?

У процесі пошуку відповіді інвестор і кредитор вивчають необхідну інформацію і вирішують, наскільки вони готові ризикнути, і який відсоток доходу вони хочуть отримати за даного рівня ризику.

Такі рішення тісно пов’язані з прозорістю і правильністю ведення обліку, а отже, на облік і звітність покладена дуже важлива місія. І те, як організовані документообіг, відображення операцій і формування звітності, дуже чітко показує, наскільки високі шанси конкретного підприємства отримати іноземні інвестиції.