Чи успішні інвестиції в агробізнес України

Автор: Томас Оттен, Директор Оттен Консалтинг

У всьому світі Україна відома як велика сільськогосподарська країна з величезним потенціалом і можливостями, що заохочує інвестувати в її розвиток як великі міжнародні агропромислові холдинги, так і приватні підприємці. Тільки з однієї Німеччини понад 50 німецьких фермерів вже придбали українські агропідприємства та успішно розвивають тут бізнес, створюючи нові робочі місця і залучаючи нові сучасні технології. Перевага надається центральним і західним регіонам через родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови.

Усіх інвесторів цікавить, наскільки успішними будуть інвестиції в український агробізнес. На сьогоднішній день ми маємо і позитивні, і негативні приклади. Вирішальним фактором успішного ведення агробізнесу є безпосередня присутність інвестора на підприємстві та застосування його досвіду на практиці. Якщо ж управління бізнесом здійснюється віддалено, то в більшості випадків це не приносить бажаного успіху.

Дуже часто управління фермерським господарством покладається на німецьких агрономів, які є офіційними представниками інвестора на місці та виконують функції виконавчого керівника. У той же час інвестори охоче користуються послугами великих агрохолдингів і українських агрономів з великим досвідом і високим рівнем кваліфікації. Але через різницю в менталітеті та стилі управління інвестор, принаймні, в перші роки існування підприємства, покладає управління на довірених осіб із Західної Європи.

Одним зі слабких місць в агробізнесі України залишаються договори оренди на землю. У країні немає можливості купувати землі сільськогосподарського призначення. Земельні паї здаються в оренду. У цій ситуації значно полегшує справу покупка бізнесу, що вже існує та має укладені договори оренди. Купуючи такого типу підприємство, необхідно не тільки перевірити договори оренди на землю через Державний реєстр, а й провести технічний і фінансовий аудит підприємства для зниження ризиків.

В Україні землі сільськогосподарського призначення були приватизовані на початку 90-х років, в основному — за рахунок розподілу земельних ділянок серед працівників колгоспів. У державній власності знаходиться всього близько 10% всіх сільськогосподарських угідь країни.

Орендна плата на землю на даний момент зросла, раніше вона становила 3% від її нормативної грошової оцінки за гектар з урахуванням індексу інфляції, зараз коливається в середньому від 5 до 10%, іноді зустрічаються і більш високі ставки.
Починаючи з 2014 року місцева валюта сильно девальвувала, що вплинуло й на орендну плату, яка росла швидше, ніж рівень інфляції. В євро орендна плата залишається порівняно невисокою, 30-60 євро за гектар на рік в залежності від регіону. При визначенні загальної вартості покупки компанії оренда оцінюється виходячи з термінів дії договорів оренди та складає близько 250-500 доларів за гектар. Через 25 років після розпаду Радянського Союзу рівень врожайності в Україні все ще залишається низьким через незначні інвестиції в агробізнес. Середня врожайність озимої пшениці, наприклад, в Україні становить 43,7 ц/га.

Як показує практика, рівень врожайності в Україні може досягати показників Західної Європи. Але кліматичні умови схильні до більш високих ризиків. Тому в середньому рівень врожайності прогнозується на 5 років у співвідношенні 80% від рівня врожайності в Західній Європі.

На думку експертів, за рахунок збільшення інвестицій у сільське господарство України і площ культивованої землі врожайність до 2020 року може збільшитися з нинішніх 63 млн. т до 80 млн. т на рік. Беручи до уваги очікуване зростання рівня доходів в інших країнах, можна говорити про збільшення світового експорту на 20%. Для України це означає можливість стати експортером зерна номер один у світі. У виробництві насіння соняшнику, наприклад, Україна вже є світовим лідером, що становить 20% усього світового виробництва.

У цілому, в Україні 43 млн. гектарів землі, яка може використовуватися для сільськогосподарських потреб, що становить 71% від загальної площі країни.

У сільському господарстві на сьогоднішній день використовується 32 млн. га. Для порівняння, в Німеччині для цих же цілей використовуються 12 млн. га. З цих 32 млн. га 24 млн. га знаходяться в оренді. Близько 5 млн. га орендують 30 найбільших агрохолдингів, що становить приблизно 300 000 га.
Для іноземного інвестора цікавими є малі та середні сільгосппідприємства розміром 1000-3000 га. Сьогодні в Україні 6 млн. га землі перебуває в наявності у 2000 підприємств, що становить величезний потенціал для інвестування.

“ЗА” ТА “ПРОТИ”

У силу відносно низьких витрат на виробництво в порівнянні із Західною Європою, українські фермерства розміром понад 1000 га дуже часто є рентабельними, і це без будь-яких дотацій з боку держави.
Стимулами для інвестування можуть служити низькі витрати на виробництво, відносно дешева робоча сила, а також спрощене оподаткування для сільськогосподарських підприємств.

Однією ж з головних перешкод розвитку фермерського підприємництва в Україні є скрутний доступ до фінансування. В основному це пов’язано з неможливістю продажу землі сільськогосподарського призначення. Такі землі не можуть слугувати і запорукою для кредитування, що перешкоджає довгостроковим інвестиціям.

Крім відсутності заставних можливостей, відсоткові ставки по кредитах в українських банках досить високі: 7-10% річних в іноземній валюті та 22-25% в національній валюті.

Крім того, компанія без доходу в іноземній валюті (наприклад, за рахунок експорту) взагалі не має доступу до кредитів в іноземній валюті в українських банках.

У цілому, можна зробити дуже оптимістичний висновок. Я б сказав, що це тільки питання часу, коли Україна стане одним з основних гравців на ринку сільськогосподарського виробництва.

Це пов’язано і з загальним зростанням світового попиту на продукти харчування, і з впровадженням новітніх розробок в сільське господарство України. Безумовно, нинішня політична ситуація не сприяє розвитку, але й зупинити його не може.