Біологічні активи рослинництва

Автор: Яна Волошина, Начальник відділу бухгалтерії в Оттен Консалтинг

Березень. Плани посівів затверджені, технологічні карти підготовлені, техніка відремонтована.

Сільгосппідприємства готові до початку польових робіт, а їх бухгалтери та аналітики — до неминучого напливу первинної документації.

Саме час поставити запитання, як правильно обчислювати витрати виробництва і вже зараз готуватися до розрахунку собівартості готової продукції. Аналітична інформація про собівартість продукції потрібна не тільки для пред’явлення до органів статистики, вона — основний елемент для аналізу ефективності роботи підприємства та його керівників.

Від якості облікової інформації буде залежати, чи зможе керівник правильно зрозуміти, яким чином використовувалися ресурси, які є можливості для подальшої економії, чого очікувати від врожаю, і ще величезна кількість речей, критично важливих для прийняття адекватних управлінських рішень.

Отже, завдання бухгалтерії — не тільки точно рознести витрати по рахунках обліку, а й аналітично грамотно їх відобразити в розрізі статей витрат і номенклатури. Якщо ж підприємство окремо веде управлінський облік, то аналітика бухгалтерського та управлінського обліків повинна бути порівняною, щоб мати можливість порівняти відповідність даних. Ідеальний варіант — це коли і розшифровка, і дані статей в бухгалтерському та управлінському обліку збігаються, адже дані для них повинні бути ідентичні. В умовах української економіки це не завжди відповідає цифрам, але 100% можна дотримати збіг за формою і точністю деталізацій та методикою розподілу непрямих витрат.

Облік собівартості

Для налаштування обліку виробництва в першу чергу варто зрозуміти, що саме очікує отримати керівник у якості інформації, які саме дані йому важливі для аналізу. Які витрати понесені в розрізі кожного підрозділу (центру витрат)? Яка повна собівартість у розрізі елементів? Відповіді на ці питання і повинні визначити структуру бухгалтерського та/або управлінського обліку виробництва.

Облік собівартості в розрізі центрів витрат (історично застосовувалося багатьма сільгосппідприємствами) не є достатньо аналітичним методом. Наприклад, різні витрати машинно-тракторної бригади, накопичені на окремому субрахунку, закриваються на собівартість культур однією статтею, причому розподіл таких витрат на кожну з культур відбувається не прямим методом, а з застосуванням спеціальних коефіцієнтів, визначення яких є процесом досить суб’єктивним.

Даний підхід має ряд істотних вад:

• сформована таким чином собівартість кожної культури є досить відносною та не дає адекватного уявлення щодо прибутковості окремої культури, адже значна частина витрат, а в тому числі й частина потенційно прямих витрат, розподіляється досить умовно;

• втрачається деталізація щодо елементів понесених витрат, тобто, ми вже не маємо витрат амортизації, ремонту, палива, а лише одну статтю, яка є частиною всіх цих витрат.

Така собівартість є сумнівною і з точки зору своєї цінності для аналізу, і з точки зору прозорості формування витрат. Керівник хоче розуміти куди саме були витрачені кошти, якою є питома вага тієї чи іншої статті витрат у структурі собівартості, захоче порівняти факт з бюджетом тощо. Дайте йому таку можливість, допоможіть прийняти правильні рішення і надайте зрозумілу деталізацію.

Залежно від складності аналітики, корисним буде використання технічних рішень щодо автоматизації обліку: від налаштування 1С, використання численних можливостей Excel до додаткового програмного забезпечення. Тут уже кожен вирішує для себе. Рекомендація з нашої практики: почніть з Excel, щоб, як мінімум, визначитися зі статтями витрат і формою звітності, як максимум — використовувати її для управлінського обліку, використовуючи імпорт даних з бухгалтерських програм.

Перелік статей та їх наповнення

Далі виникає питання визначення переліку статей витрат та їх наповнення. Що ми, здебільшого, бачимо в обліку середнього за розмірами сільгосппідприємства? Суцільний вінегрет. Статті витрат дублюються і клонуються, деякі статті недостатньо деталізовані, а інші мають по три копійки накопичених витрат. На жаль, досить часто бухгалтерія та аналітики не приділяють достатньої уваги якісному обліку саме елементами витрат, а просто безсистемно розкидають витрати на першу-ліпшу статтю.
У результаті страждає знову-таки керівництво, намагаючись проаналізувати витрачені кошти. При цьому дотримання простих правил в обліку може кардинально змінити цю картину, а головне — збереже час і нерви, витрачені на адаптацію та інтерпретацію інформації.

Намагаючись налаштувати облік, перш за все, не слід нехтувати важливістю облікової політики. Як кажуть, все, що не формалізоване, — не існує. Затверджена система обліку, а в даному конкретному випадку — аналітичні статті витрат, значно полегшує роботу як підрозділів, які фіксують інформацію, так і тих, що її аналізують. Бухгалтеру, перед очима якого є написана політика, немає необхідності думати, куди віднести той чи інший документ, а аналітику не потрібно ламати голову, розшифровуючи задуми кожного бухгалтера.

У процесі визначення статей витрат, які повинні використовуватися в обліку, слід дотримуватися основного принципу — витрати на створення та ведення інформації не повинні бути вище вартості інформації, тобто, існування кожної статті має бути економічно обґрунтованим.

Варто визначити граничну межу суттєвості при прийнятті рішення щодо тих типів витрат, які слід виділити в окрему статтю, тому що, насправді, — який сенс в окремій статті “Витрати на відрядження”, якщо таких витрат у підприємства на 5 000 грн/рік, та ще й розподілених на два сезони, і 5 культур щороку?

Перелік статей витрат, а також деталізацію щодо їх змістовного наповнення доцільно зафіксувати в обліковій політиці. І в даному процесі не варто скупитися на деталі — чим точніше буде прописана політика, тим менше шансів на двояке та неоднозначне її трактування користувачами.

Сільгосппідприємствам, які входять в групу компаній під керівництвом одного власника, додатково слід подбати про внутрішньогрупові статті витрат. Здебільшого, це стосується послуг, які надаються однією компанією групи іншій, і, по суті, компанія-покупець отримує собі в витрати не тільки собівартість таких послуг, але й певну маржу продавця. Така внутрішньогрупова торгівля, яка генерує певну маржу, може істотно викривляти інформацію про фактичну собівартість виробництва групи компаній у цілому. Тому і відображення операцій в межах групи варто ділити на окремі аналітичні статті, що надалі спростить аналіз інформації, полегшить процес консолідації та елімінації внутрішньо згенерованої маржі.
Зафіксувавши статті в обліковій політиці, подбайте про їх внесення в автоматизовану систему обліку і закрийте доступ користувачам до зміни або додавання інших статей.

Прямі та загальновиробничі витрати

Не менш важливим питанням є визначення прямих і загальновиробничих витрат. Витрати відносяться на собівартість певної культури прямим методом у тому випадку, якщо можливо чітко ідентифікувати поле і/або культуру, на яку вони були понесені. Всі інші витрати виробництва розподіляються на культури відповідно до визначених коефіцієнтів.
Ряд витрат, які історично враховуються як загальновиробничі, насправді можуть бути ідентифіковані до культури і підлягають обліку як прямі. Наприклад, перевезення зерна з полів найманим транспортом, здебільшого, відображається відповідно до акту наданих перевізником послуг, де деталізація щодо культур, які перевозились, як правило, відсутня. Проте, вартість послуг була порахована з урахуванням певної кількості перевезень від поля до господарства. Більше того, кожна така поїздка зафіксована на ваговій або іншим чином врахована під час прийому зерна, тобто, і акт перевізника можливо розбити на культури і прямо віднести на собівартість.

Відповідно до П(С)БО 16, розподіл загальновиробничих витрат на продукцію, роботи, послуги, що виготовляє підприємство, здійснюється з використанням бази розподілу. Наприклад, пропорційно до суми заробітної плати працівників прямого виробничого персоналу, пропорційно гектарам під посівами, прямим матеріальним витратам тощо.

Висновки

Якщо ви хочете, щоб ваша бухгалтерія працювала саме на вашу компанію, а не на органи контролю, зробіть її помічником керівників і радником, який вміє чітко та точно надати необхідну інформацію. А для цього необхідно домовитися про те, яка інформація необхідна керівництву, хто її надає і в якій формі, які методи деталізації застосувати, яку структуру деталізацій узгодити та закріпити в обліковій політиці, і як забезпечити регулярне надходження керівникам зрозумілої своєчасної та точної інформації.

У цілому, чим глибше проведена підготовча робота, визначені види прямих і непрямих витрат, методи розподілу непрямих витрат, тим точніше буде сформована собівартість врожаю, а інформація про прибутковість культур стане більш точною.